Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)




НазваКомплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)
Сторінка11/31
Дата конвертації14.08.2013
Розмір3.29 Mb.
ТипДокументы
www.kodex-ua.com > География > Документы
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   31

Когнітивне картування – метод аналізу особливостей політичного мислення осіб, які беруть участь у прийнятті політичних рішень. Дозволяє пояснювати та прогнозувати поведінку індивідів у різноманітних ситуаціях, їхнє бачення певних політичних проблем. Центральним поняттям виступає “когнітивна карта” – графічне зображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки та збереження інформації, який є основою її уявлень про минуле, теперішнє і майбутнє.

Когнітивне країнознавство – галузь країнознавства, яка вивчає особливості країнознавчого пізнання, закономірності організації країнознавчого знання на основі аналізу просторової інформації, насамперед економіко-географічного та політико-географічного значення. Найважливіше завдання К. к. – побудова образу або іміджу регіону на основі певного країнознавчого контексту.

Коефіцієнт дитячої смертності – відношення смертності дітей у віці до 1 року за певний період (рік) до числа народжених живими за цей період.

Коефіцієнт маскулінізації – кількість чоловіків, які припадають на 100 чи 1000 жінок за певний період часу.

Коефіцієнт міграційної рухомості населення – відношення суми мігрантів, що прибули (Мп) і вибули (Мв) за певний час на 100 чи 1000 чоловік, до кількості проживаючих на даній території (К). Вираховується за формулою: Кмрн = (Мп + Мв)/ К x 100 (1000).

Коефіцієнт народжуваності – показник рівня народжуваності, який відображає відношення числа народжень до відповідного числа населення (як правило, до 1000 чол.) за певний період часу.

Коефіцієнт природного приросту населення – відношення природного приросту населення до середньої кількості населення за певний період часу.

Коефіцієнт смертності – показник рівня смертності, що відображає відношення числа смертей до відповідної кількості населення (як правило, до 1000 чол.) за певний період часу.

Коефіцієнт фемінізації – кількість жінок, що припадають на 100 чи 1000 чоловіків за певний період часу.

Коефіцієнт шлюбності – величина, що відображає частоту одружень. Визначається як відношення кількості одружень протягом деякого періоду або кількість чоловіків (жінок), що одружились, до відповідної кількості населення (як правило, до 1000 чол.).

Колонізація (від франц. colonisation) – заселення і господарське освоєння окраїнних земель своєї країни ("внутрішня" К.), а також заснування поселень за її межами ("зовнішня" К.).

Колонії – країни і території, які перебувають під владою іноземних держав (метрополій) і позбавлені політичної й економічної самостійності.

Компаративізм – у найзагальнішому розумінні метод порівняння, який ґрунтується на співставленні певних явищ, процесів, фактів на основі характерних ознак і проявів; широко використовується в наукових дослідженнях, у тому числі країнознавчих.

Комплексна програма регіону – намічена до здійснення у визначений період та узгоджена за ресурсами, виконавцями і термінами системи соціальних, економічних, екологічних, виробничих, науково-дослідницьких і організаційно-управлінських заходів, спрямованих на розв'язання значної господарської проблеми.

Комплексні країнознавчі взаємозв’язки – характер відношення: природа – людина, яке визначає дію природи на всі сторони життя людини; природа – господарство, в умовах НТР зберігається першорядна роль природної складової в розвитку, спеціалізації і розміщенні господарства; природа – суспільство, яка визначає роль природної складової в розвитку, функціонуванні суспільства та його територіальної організації; природні ресурси – господарство, яке визначає вплив географії природних ресурсів на географію господарства.

Комплексні країнознавчі характеристики – представляють собою свого роду «географічний паспорт" певної території і є одною з розповсюджених і ефективних форм доведення спеціально обробленої інформації про території для різних груп споживачів. За Я.Г.Машбіцем (1995 р.), вони включають такі елементи: 1) Своєрідність країни (району, різних територій); 2) Територія, географічне і геополітичне положення; 3) Історико-географічні етапи розвитку; 4) Природа і природокористування; 5) Населення і культура; 6) Господарство; 7) Розселення; 8) Суспільство; 9) Райони; 10) Стан оточуючого природного середовища; 11) Перспективи розвитку.

Комюніке (від лат. communico – повідомляю) – офіційне урядове повідомлення про міжнародні переговори й угоди між державами, а також про важливі події у внутрішньому житті країни.

Конкубінат (від лат. con - разом і cubo - лежу, співжиття) – форма тривалого фактичного шлюбу, юридичному оформленню якого перешкоджають заборони, що грунтуються на класовій, економічній чи становій нерівності шлюбних партнерів.

Консенсуальний шлюб (від лат. consensus - згода, одностайність) – стійкий, проте формально не оформлений вільний союз чоловіка і жінки, що визначається суспільством. Поширений у Латинській Америці.

Консерватизм – політична доктрина, яка орієнтується на захист, збереження та підтримку існуючих традиційних засад і форм суспільного життя, морально-правових основ, заперечує революційні зміни, необхідність народних рухів тощо.

Конституція – основний закон держави, що має вищу юридичну силу і встановлює основи політичної, правової й економічної системи країни.

Конструктивна географія (від лат. consructivus – той, що існує для побудови) – конструктивний напрям у географії, напрям географічних досліджень, метою якого є виявлення нових можливостей цілеспрямованого конструювання географічного середовища в інтересах розвитку продуктивних сил і задоволення потреб суспільства, оптимізація взаємодії суспільства і природи в умовах науково-технічної революції. Пізнання закономірностей природно-антропогенних систем, а також участь у створенні техніко-економічних обґрунтувань господарсько-технічних проектів (каналів, нафто- і газопроводів тощо).

Контент-аналіз – метод аналізу змісту політичних документів, спосіб виявлення й оцінки специфічних характеристик текстів. Найчастіше застосовується при наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього ускладнено.

Контроль – ретельна перевірка виконання визначених планів, відповідності їх меті, завданням і структурі дослідницької або іншої діяльності. Результати К. використовуються під час підведення проміжних та остаточних підсумків дослідження, вироблення нових напрямів дослідження або коригування раніше прийнятих планів.

Конурбація (від лат. con – з, разом і urbs – місто) – міська агломерація поліцентричного типу, тобто та, яка має кілька більш або менш однакових за розмірами і значущістю міст. Вона вбирає кілька агломерацій, як правило 3-5, що зрослися і розвиваються разом із дуже великими містами (приклад, Токійська агломерація).

Конфедерація (від лат.confederatio – союз, об’єднання) – постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей. К. створює центральні органи, повноваження яким делегують держави-учасниці.

Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення (збройне, політичне, соціальне) протилежних інтересів, поглядів, намагань. Найбільше К. виникає через суперечки з приводу кордонів, територій.

Концепція (від лат. conceptio – розуміння, система) – визначений спосіб розуміння, трактування явищ, основна точка зору, керівна ідея для їх висвітлення, провідний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.

Концепція географічного простору (розроблена в працях К.Ріттера і А.Гетнера) – концептуальна побудова, яка використовується у країнознавстві; в її основі знаходиться визнання тісного зв’язку просторового аспекту з часовим. Всі події відбуваються в географічному просторі-часі. Географічний простір утілює в собі всі оболонки, внаслідок яких утворюється комбіновані простори: літографічні, соціогеографічні, біогеографічні, гідрогеографічні. Найдинамічнішим є соціогеографічний простір, який становить важливий об’єкт багатьох країнознавчих досліджень.

Концепція глобальних (світових) міст – новий методологічний підхід у країнознавстві, запропонований Дж.Фрідманом. Для виокремлення глобальних міст він використав наступні критерії: 1) чисельність населення; 2) роль міста як великого фінансового центру; 3) ступінь концентрації штаб-квартир ТНК; 4) важливість міжнародних функцій і присутність міжнародних організацій; 5) швидкий ріст сфери ділових послуг; 6) концентрація промисловості; 7) роль великого транспортного вузла. Світовими містами вважаються Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж, Москва та інші міста-лідери світу.

Концепція з’єднання країнознавства з вирі­шенням глобальних проблем людства (автори Е.Б.Алаєв, Г.В.Сдасюк, С.Б.Лавров) – концепція, яка ґрунтується на аналізі прояву глобальних проблем сучасного світу в окремих регіонах/районах, країнах чи групах країн. При цьому глобальні проблеми – це галузь міждисциплінарних досліджень, які мають справу з суспільними процесами і явищами всесвітнього характеру і розглядаються в перспективі на 20 – 30 років вперед (загроза ядерної війни, нестаток продовольства, погіршання якості біосфери (географічної оболонки), нерівномір­ність у розподілі матеріальних благ, нестаток енергії і сировини тощо).

Концепція проблемного країнознавства – новий методологічний підхід до вивчення країн, розроблений в 60-70-і роки В.М.Гохманом і Я.Г.Машбіцем. Основні теми, які складають ядро такого країнознавства, вони об’єднали в три широкі групи: 1) проблеми, що мають велике значення при вивченні практично всіх країн і регіонів; 2) проблеми, які становлять особливий інтерес для країн певного типу та рівня розвитку; 3) проблеми, специфічні для тієї чи іншої країни/регіону. Головна увага в К. п. к. звертається на аналіз ключових для даної території проблем. Серед них: характер забезпеченості природними ресурсами і природокористування, спеціалізація господарства та його територіальна структура, етнокультурні й етносоціальні проблеми, стан оточуючого середовища, перспективи розвитку території.

Концепція середовища суспільного розвитку (автор – В.А.Анучин) – країнознавча концептуальна схема, яка виходить із аналізу географічного середовища на території, окресленій державними або історично-географічними кордонами. При цьому географічне середовище (середовище суспільного розвитку) виступає в якості предмета країнознавчого дослідження.

Концепція територіальної рекреаційної системи – теоретична основа рекреаційної географії та відповідного розділу країнознавства, розроблена на рубежі 60-70-х років ХХ ст. В.С.Преображенським, Л.І.Мухіною, І.В.Зоріним та іншими ученими. В основі концепції знаходиться поняття територіальної рекреаційної системи (ТРС), під яким треба розуміти: 1. Об'єкт дослідження рекреаційної географії, комплексна геосистема, що об'єднує соціальні, техногенні, природні компоненти; розглядається в одному ряду з територіальними виробничими комплексами (ТВК) і природними геосистемами. Має декілька функцій: економічну (просте та розширене відтворення трудових ресурсів), бюджетну (прибутково-видаткова стаття), соціальну (задоволення індивідуальних і групових рекреаційних потреб). 2. Соціальна, керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом (складається з взаємозв'язаних підсистем відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління), що характеризується функціональною (стан підсистеми визначається функцією системи в цілому) та територіальною цілісністю. Функціонально типологія ТРС включає системи чотирьох типів: рекреаційно-лікувального, рекреаційно-оздоровчого, рекреаційно-спортивного, рекреаційно-пізнавального.

Концепція територіальної структури господарства країни – країнознавчий концептуальний підхід, згідно якого господарство являє собою складну систему, яка складається з численних взаємозв’язаних струк­тур. Аналіз цих структур здійснюється з позицій територіальності: країна – таксон країно­знавства, господарство – об’єкт дослідження, територіальна структура господар­ства країни – предмет економіко-географічного країнознавства.

Кордони державні – лінії, які визначають межі державної території. Встановлюються за узгодженням між відповідними державами методом делімітації (від лат delimitatio – встановлення кордонів, тобто визначення їх положення і напряму, зафіксоване на картах) і демаркації (встановлення і відзначення кордонів на місцевості методом прикордонних знаків).

Корінне населення – споконвічне населення країни (регіону).

Кочове населення (кочівництво, номадизм) (від грец. nomas (род. відм.) nomados - кочівний) – систематичне переміщення окремих груп населення з житлом і майном у межах якої-небудь території, що зумовлено характером виробництва і способом життя.

Краєзнавство географічне – вивчення взаємозв’язків природних і соціальних явищ рідного краю з науковою, навчальною, виховною і практичною метою.

Країна – політичне, національне, соціальне і культурне співтовариство, організоване державою із акцентом на його геополітичному (просторовому) положенні у світі; основний об’єкт країнознавчих досліджень. К. має більш широкий зміст, ніж поняття держава, з яким її часто ототожнюють. Воно включає історико-культурні особливості, своєрідність народу (або народів), звичаї, суспільну будову. Зараз на політичній карті світу налічується приблизно 230 країн і територій.

Країнознавець – спеціаліст, фахівець із країнознавства, який добре знає політичний устрій, адміністративно-територіальний поділ, склад населення, продуктивні сили, основні галузі економіки, історію і право країн слов’янського регіону, добре орієнтується у міжнародних політичних, економічних, правових відносинах, культурних зв’язках європейських країн, систематично слідкує за змінами політичної та економічної ситуації в сучасному світі.

Країнознавство – 1) наука і навчальна дисципліна, яка займається комплексним вивченням країн, систематизує та узагальнює різнорідні дані про їх місцерозташування, природу, населення, господарство, історію, право, культуру, зовнішню політику, місце в системі міжнародних відносин тощо; 2) комплексне вивчення країн або великих регіонів з метою виявлення на конкретних територіях загальних закономірностей, які встановлюються політичною, фізичною і економічною географіями. Виділяються три напрями К.: фізико-географічний, економіко-географічний і соціально-політичний. Поділяється К. на фізико-географічне, економіко-географічне, політико-географічне, історико-географічне, воєнно-географічне, медико-географічне та ін. Завдання К. треба розглядати у двох основних вимірах: 1. Науково-теоретичному – розробити цілісну концепцію розвитку та функціонування всього суспільства із врахуванням співвідношення і взаємозв’язку між різними системами суспільної організації (політичною, соціальною, господарською, правовою тощо); 2. Навчальному – озброїти студентів теоретичними знаннями в галузі різних сфер життя окремих країн і регіонів, а також практичними вміннями побудови комплексних країнознавчих характеристик із використанням набутих знань і дослідницьких країнознавчих методів. Існують три підходи до К. з точки зору його функціонального значення: 1. Наукове К., що виконує дослідницькі функції; 2. Інформаційно-пошукове К., завдання якого полягає у відборі, систематизації, зберіганні та спрощенні (для користування) різносторонньої інформації. Носить інформаційно-аналітичний характер і розвивається на стику міжнародних відносин, міжнародної інформації, географії, історії, політики, права тощо; 3. Публіцистичне (описове) К., яке спрямоване на ознайомлення широкого загалу з основними характеристиками країн (регіонів) через пресу, періодику, публічні виступи; вимагає літературного й ораторського таланту. Основні функції К.: І – за відомим країнознавцем М.Баранським – 1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон; ІІ – з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу – 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна. К. і пов’язана з його розробками та дослідницькими методиками типологія країн стають одними з найбільш модних тем на сучасному ринку. Звідси, поєднання комплексного країнознавчого підходу до вивчення країн, регіонів (районів), міст з методологією рейтингових оцінок має велику актуальність і може порівняно швидко привести до створення нової сучасної професії, ядром якої будуть фахівці в галузі комплексного К., зокрема міжнародники-країнознавці.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   31

Схожі:

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconПаспорт спеціальності
Напрями досліджень сутність І зміст, основні категорії, поняття, методологія та принципи державного управління

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconРеферат з дисципліни Країнознавство
Північна Америка між Канадою І мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 83 площі І 99,3 населення країни. 49-м штатом є Аляска, що...

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconМетоди політологічних досліджень. Метод
Категорії – це загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності...

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) icon5 розділ: конкурентна політика
Конкурентноспроможність компанії – це комплексне поняття, яке передбачає його здатність посісти відповідну позицію на конкретному...

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconПлан Вступ 4 Поняття принципів права. 7 Принципи об’єктивного І суб’єктивного права 12
Філософські категорії загального І окремого (одиничного), співвідношення між ними є методологічною основою розкриття поняття «принципи...

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) icon1 Основні положення стратифікаційної теорії П. Сорокіна
Поняття «соціальна група»

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconБерезанська загальноосвітня школа і-ш ступенів
Алексєєнко В.І. – вчителя математики, на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconУроку
Навчальна: сформувати в учнів поняття безпеки І необхідності захисту інформації, визначити основні напрямки

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconХарактеристика конституційного права України Зміст Вступ 3 Поняття та
Однією з проти­ваг цьому є розвиток стабільних І ефективних демократичних інсти­тутів, закріплених в консти­туції країни. [6, С....

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії) iconМікропроцесори та основні поняття. Класифікація мікропроцесорів. 3
Перший мп i4004 створений фірмою Intel у 1971р. Дядьки Тед Хофф та Фредерік Феггін

Додайте кнопку на своєму сайті:
Кодекси, закони, підзаконні акти


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
www.kodex-ua.com
..на головну сторінку